Усі наші страждання, усі наші печалі на землі походять від гріха, який є неприятелем Бога. Віра вчить нас, що Ісус Христос прийшов у світ, щоб зняти з нас гріх і його сумні наслідки, щоб знову примирити нас із Богом і вибороти для нас Його прихильність. До цього Його спонукала лише любов Його Серця.

Ця любов спонукала Його зійти з небес на землю, стати людиною, щоб шукати наші серця, які відвернулися від свого Творця і загубилися в безодні гріха.

Ця любов спонукала Його йти тернистими дорогами й стежками, шукаючи загублених овець, щоб повернути їх до Свого стада.

Ця любов спонукала Його провести все Своє життя в стражданнях і нещасті, щоб дати нам приклад терпіння, щоб полегшити наші скорботи в цій долині сліз.

Любов прибила Його до хреста, обсипала ранами все Його тіло, висмоктала всю Його кров, потекла потоками на цю землю, щоб змити з неї безмірну провину й прокляття гріха.

Ця любов навіть після смерті відкрила нам Своє Серце, щоб ми могли знайти в Ньому притулок, у скорботах – полегшення, у спокусах – силу, у життєвій боротьбі – перемогу.

Дорогий християнине, зроби так, як зробив апостол Тома. Уклади свої пальці в рани твого Відкупителя, а руку – у рани Його Серця. Ти напевно майже відчуєш своїми руками, як ніжно Він дбає про твоє відкуплення і як милосердно Його Серце ставиться до тебе. Ось чому, щоб допомогти тобі зараз, не має більше страждати, але сказати одне слово, тільки захотіти, і ти будеш звільнений від того, що тебе мучить. Щоправда, лише настільки, наскільки це може послужити тобі на добро. Але довірся! Коли Він так багато зробив для твого спасіння, чи міг би Він тепер утаїти від тебе якусь дрібницю, – якщо тільки це справді для спасіння  твоєї душі?

Серце милосердне, на тебе покладаю всю свою надію. Через свою неміч усього боюся, а через Твою доброту на все сподіваюся.