Вогонь ненависті та війни може розгорітися в серці кожного з нас. Щоб його запалити, потрібно зовсім небагато: негативна думка, слово, душевна рана, упередженість… Усе залежить від нас і від того, що ми робимо з вогнем, який розгорається в нас і може перерости в руйнівну пожежу.
Ми можемо підливати олії у вогонь, відповідаючи злом на зло, або почати його гасити молитвою, прощенням і конкретними вчинками любові. Війна і мир починаються в людському серці.
Марія запрошує нас стати молитвою, а також Її простягнутими руками любові та миру. Це запрошення любити саме там, де нам це найважче: у сім’ї, у спільноті чи у стосунках із людиною, з якою ми не знаходимо спільної мови або яка завдала нам болю.
Згадаймо святого Івана Павла ІІ. Після замаху, під час якого Алі Агджа тяжко його поранив, він пробачив своєму нападникові. Згодом відвідав його у в’язниці та особисто з ним поспілкувався. На насильство він відповів прощенням. Він не дозволив злу визначати свою відповідь. І ми після пережитої кривди можемо розпочати з простої молитви:
«Ісусе, ця людина завдала мені болю. Допоможи мені, щоб мій біль не переріс у ненависть. Провадь мене дорогою прощення».
Якщо ми хочемо більше і ревніше молитися за мир, то повинні дозволити Богові відновлювати його у власному серці. Дорога до миру пролягає через примирення з Богом, ближніми та самими собою.
Примиритися з Богом означає прийти до Нього в правді, визнати свій гріх, розкаятися в ньому та прийняти рішення змінитися. У Таїнстві Примирення ми приймаємо Його прощення і силу розпочати все спочатку. Тому Марія запрошує нас приступати до Таїнства Примирення щомісяця.
Примиритися з ближнім означає зробити свій крок назустріч миру: визнати власну провину, попросити вибачення, виправити те, що можна виправити, бути готовими пробачити. Однак мир у стосунках залежить від обох сторін. Ми не можемо змусити іншу людину прийняти наші зусилля.
Святий Павло у Посланні до римлян заохочує нас, наскільки це можливо і наскільки залежить від нас, жити в мирі з усіма людьми (пор. Рим 12, 18).
Іноді мир вимагає правдиво назвати проблему, сказати навіть «ні» або зберегти певну дистанцію. Однак і незгоду ми можемо висловити з повагою та без ненависті. Не завжди нам вдається досягти взаємного примирення, але ми можемо просити Бога, щоб наше серце залишалося відкритим до прощення. Марія вчить нас просити про дар Божої любові до тих, хто завдав нам болю. Не заглиблюватися в саму проблему, а просити про дар любові для наших зранених стосунків.
Примиритися із самим собою означає перестати бути ворогом самому собі й дозволити Богові любити нас такими, якими ми є. Марія потребує нас такими, якими ми є, і веде до того, щоб ми з довірою відкрилися Богові та дозволили Йому перемінювати нас.
Коли Марія говорить про мир, який Бог хоче нам дарувати, але ми його не приймаємо, можемо запитати себе: чи прагну я миру навіть тоді, коли він вимагатиме від мене попросити вибачення, поступитися або відмовитися від останнього слова? Від чого мені сьогодні потрібно відмовитися, щоб запанував мир? Мир у світі починається з праці над власним наверненням, а відтак — зі створення миру навколо себе.
Марія запрошує нас молитися особисто й спільно. Відповідаймо відповідально на Її наполегливий заклик. Молімося більше і ревніше — особисто та спільно, у родинах і молитовних спільнотах. Долучаймося до безперервної молитви за мир на сайті www.mir.com.hr.
Молитва
Маріє, допоможи нам розпізнавати перші іскри неспокою в нашому серці. Навчи нас усе довіряти Ісусові та приймати Його мир. Нехай наші руки стануть Твоїми простягнутими руками любові й миру, особливо для тих, кого нам найважче любити і хто перебуває далеко від Твого материнського серця. Об’єднавшись із Тобою в молитві, просимо за мир, за припинення воєн і ненависті. Нехай мир запанує і переможе в серці кожної людини на землі. Амінь.




