Сім’ям, щоб були сильними у Богові…

Протягом наступних місяців ми хотіли б «наблизити» до вас Апостольське Послання  родинам Папи Івана Павла ІІ через слова його багаторічної співробітниці та сімейної приятельки – Ванди Полтавскої.

Ванда Полтавска, психіатр, під час ІІ світової війни провела чотири роки у концентраційному таборі Равенсбрук у Німеччині, є членом Папської Академії захисту життя. В 1967 році в Кракові вона заснувала Інститут  Богослов’я  сім’ї, яким керувала 33 роки. Співпрацює з Папською радою пасторації для працівників охорони здоров’я і разом зі своїм чоловіком від 1983 року є членом Папської ради у справах сім’ї. Ванда Полтавска більше 50 років присвятила подружнім та сімейним консультаціям. У Ванди та її чоловіка Анджея чотири дочки і вісім внуків.

Світло Марії

1. Зустріч

“Святкування Року Родини дає мені бажаний привід для того, щоб постукати у ваші двері, виявити вам любов, привітатися і побути разом з вами”.

(Послання до родин, 1)

Під час позачергової аудієнції у Івана Павла II членів Папської ради для родин єпископ Станіслав Стефанек, який брав участь у засіданні, подякував Святому Отцю за Послання до сімей. Папа на це відповів йому: “Не дякуйте, але читайте!”

А справді, чи люди читають документи, написані Папою? А якщо так, то як? Що розуміють і що з прочитаного здійснюють на практиці?

В першому короткому уривку Папа говорить про три речі: про своє бажання постукати в двері, привітатися і зустрітися. Постукати – значить, хоче, щоб ми йому відкрили, бо хотів би зайти у кожні двері без винятку. Хто знав Івана Павла II близько, розуміє, що це було не просто проголошенням, але справжнім прагненням його серця. Святий Отець гаряче бажав того, щоб кожна сім’я відкрила двері серця Христові, в Ім’я Якого він проповідує. Стукати – це означає, що він бере ініціативу в свої руки, не чекає поки хтось прийде, але йде від одних дверей до інших, особисто до кожного. Господь від віків проявляє таку ініціативу по всьому світу – Бог шукає людину, і тому кожна людина може опинитися на своєму шляху до Дамаску.

Незначна, на перший погляд, фраза у вступі Послання до сімей криє в собі велике зобов’язання. Вона робить виклик для всіх священиків і єпископів, щоб вони вийшли назустріч людям, і це стає програмою на Рік родини. Відзначення Року родини не повинно перетворитися у пасивне очікування, саме навпаки: воно має стати особливою діяльністю – смиренним, терпеливим стуком в двері, у всі двері. Незалежно від того, відчинять їх чи ні. Треба стукати!…

…Стукати, щоб зустріч відбулась. Зустрітися – значить наблизитися лицем до лиця, не здалеку, а безпосередньо, особисто. Це зустріч на рівні “я” і “ти”, коли ти бачиш, хто приходить. Зустріч заохочує до пізнання, хоча і короткочасного, вона дає можливість роздивитись ближнього. Наприклад, я з кимсь зустрівся і тому знаю, як виглядає ця людина, я зустрічаю його погляд і, зустрічаючись, створюю відносини. Папа ясно говорить, про яку зустріч йдеться. У вступній частині він говорить про намір цієї зустрічі, мета якої – привітати! Привітання означає прийняття. Сердечними словами, які я вимовляю, я тебе приймаю, і висловлюю бажання бути з тобою. Привітання!…

…Стукаю в твої двері для того, щоб ти мене впізнав, запросив у свій дім, і щоб я міг проявити свою любов, просто тому, що ти мій ближній! В цьому полягає зміст першого виклику. На перший погляд, здається простим, але він не є легкий! Люди так часто закривають двері один перед одним, так часто не хочуть знати один одного, говорять слова, які зовсім не підходять для привітання?! …

…Цей виклик звернений до всіх людей —до розсварених родин, де їх члени роками не розмовляють один з одним; до одиноких людей, яких покинули, і у їхні двері ніхто не стукає, і лише через декілька днів після їх смерті хтось помітить, що їх вже нема; до людей, які заціпеніли у своїх болях і гніві, які до всіх повернулися спиною. Святий Отець представив Рік родини як завдання, котре потрібно виконати.

Snímkap

Друзі Івана Павла II – подружжя Ванда і Андрій Полтавські

 

2. Родина —шлях ЦЕРКВИ

«Родина походить від тої самої любові, якою Творець обнімає створений Ним світ…»

(Послання родинам, 2)

…Доля людства тісно поєднана з дорогою Церкви. Священик стає свідком при звершенні Таїнства Шлюбу; священик хрестить дитину; священик є сповідником при першій сповіді та при всіх наступних сповідях; священик, як і єпископ, присутні при звершенні Таїнства Миропомазання; священик присутній в момент смерті і на похороні, священик служить щоденну Святу Літургію, під час якої здійснюється присутність Бога і він дає Його людям як їжу! Поза сумнівом, Церква постійно перебуває з людьми, з людством, з кожною окремою родиною на парафії …

…Папа звертає увагу на те, що “Церква вважає служіння родині одним зі своїх головних завдань”. Він підкреслює це, щоб ніхто не забував про таке служіння. Церква для родини, але і родина для Церкви! І хоча тут Святий Отець не згадує, маю на увазі спільноту, якою є і має бути парафія. Саме через парафію може відбуватися служіння і допомога родинам. Люди мають можливість пізнати свого настоятеля, свого пастиря, а він має можливість пізнати їх. Щоб служити їм, він має знати їх настрої, потреби, а вони в свою чергу мають дозволити йому пізнати це. Іноді я питаю людей, хто настоятель в їхній парафії? Дуже часто виявляється, що вони не знають навіть його імені, який він; іноді я чую якісь критичні вислови. …

…Чи багато парафіян усвідомлюють, наскільки важке служіння людям і родинам? Скільки важких людських проблем має вмістити серце священика! Священик в сповідальниці сидить і слухає, а перед сповідальницею стоїть довга черга, яка так дивує людей із Заходу. Людям іноді не вистачає уяви. Як рідко навіть віруючі замислюються над тим, що подібне служіння потребує духовних сил людини, як і міцної нервової системи. Незважаючи на те, що священик отримав особливу благодать покликання, він залишається людиною, він втомлюється від стількох справ, які він має робити, справ, що вимагають великої зосередженості і уваги …

…Кожне людське життя, яке прагне осягнути спасіння, все ж потребує Церкви і священика, який дає людині можливість звільнитися від гріха у сповіді, де гріхи дійсно прощаються. Родина —шлях Церкви! Більше того, родина є творцем Церкви, адже і всі священики походять з родин, можна додати — з добрих родин! …

…Церква прямує до спасіння через родину, в якій має реалізуватися єдина умова спасіння — святість. Церква на цьому шляху розміщує вказівники, але люди, на жаль, не вміють ними користуватися, як і не можуть зрозуміти, яким даром є їх приналежність до Церкви. …

Послання своїм розділом “Родина –шлях Церкви” може викликати вдячність за те, що Церква взагалі існує і за те, що вона служить родині.

Роздуми про Церкву і родину взяті з книги:

Родинам, щоб були сильними в Бозі…,

Ванда Полтавска (SALI-FOTO, 2010).

Print Friendly, PDF & Email

Попередня

Тільки Він приведе мене до досконалості…

Наступна

В школі любові (Славко Барбаріч, OFM)