Сім’ям, щоб були сильними у Богові…

Велика таємниця

«Тільки участь в такій благодаті і такому великому таїнстві дає подружжю здатність любити аж до кінця: або ж беруть участь в цій благодаті, або ж, власне, не пізнають всю глибину, чим є любов і які важкі її вимоги. Це, безсумнівно, представило б їм серйозну небезпеку».

(Лист до родин, 19)

Кожна людина має свої секрети, можна сказати, різнокольорові таємниці: чисті, яскраві спогади про події, слова і зустрічі, але і темні, заховані глибоко, які людина не хоче визнати навіть перед самим собою, оскільки соромиться! Людське серце і душа сповнені таємниць, які можуть бути глибоко особистими або розділеними з іншою особою.

У кожному серці записана історія любові і щасливі ті, хто цю любов переживуть у її повному обсязі. Ми повинні бути уважні, щоб ми нічого не знищили, щоб не назвали любов’ю те, що є тільки її відблиском чи слабким зародком. Оскільки відблиск необхідно перенести з поверхні чуттєвої та сприймаючої до глибини людської душі і дати йому глибину і зміст, які створять любов.

…Любов, вкладена у Божі руки і прожита згідно Його плану, витримає, виросте і створить у житті людей глибину таїнства, котре стане їхньою участю у Божому житті…

Таємниця любові є секретом, як зробити з себе, зі свого «я» цілковитий дарунок. Це таємниця дару, невимірної жертви. Любов неможливо виміряти, і коли люди починають її вимірювати і рахувати, то знищують її. Коли запитують: «А за що маю любити?», то вже не люблять! Коли хочуть щось залишити собі, втрачають.

І хоч колись був момент, початковий проблиск порозуміння в очах і велике рішення: хочемо бути разом, та якщо дарунок не є цілковитий, якщо переважає егоїзм, то любов починає втрачати свою силу і люди перестають у неї вірити.

Скільки разів у консультації я чула скаргу: «Вже мене не любить», або жорстоку констатацію: «Вибач, вже не люблю тебе». І це наперекір тому, що був колись романтичний початок.

Смерть любимої людини приносить тільки біль, але життя з тою особою може принести рани.

…Любов наповнює людське життя змістом, збагачує та розширює душу…

Людина сама по собі не може любити цілковито, тому має вкласти свою любов у Того, Хто є Любов’ю. Любов, вкладена у Божі руки і прожита згідно Його плану, витримає, виросте і створить у житті людей глибину таїнства, котре стане їхньою участю у Божому житті! У глибину людської душі не проникне ніхто, тільки Бог. Людина може відкрити своє серце перед тим, кого вибере.

І саме любов відкриває внутрішній світ людини. Коли двоє людей більше і краще пізнають один другого, то мають щораз більше спільного. Речі та події мають для них спільний зміст і значення, стають для них малими і великим символами. Мають свої слова і ніхто інший не зрозуміє їхній зміст. Мають і свою зірку, на яку дивляться ввечері, коли не можуть бути разом, і мають своє місце зустрічі, яке не знає ніхто інший.

Любов наповнює людське життя змістом, збагачує та розширює душу і звичайні речі змінює на незвичайні. Любов живе в атмосфері чуда – будень змінює на велике свято, а життя на велику пригоду. Любов є і має бути їхнім великим таїнством! 

Думки були взяті з книги:

Rodinám, aby boli silné v Bohu…

(Сім’ям, щоб були сильними у Богові…),

Wanda Póltawska (SALI – FOTO, 2010).

Попередня

Поверення до Бога з пасток езотерики і окультизму

Наступна

Постіть серцем (Славко Барбарич, OFM)