Постіть серцем (Славко Барбарич, OFM)

Досвід посту

2.1. Свідчення одного священика

Серед паломників до Меджуґор’я приїжджають чимало священиків, які відкрили тут для себе особисту молитву, радість із сповідання та славлення Святої Літургії і навіть сенс свого священицтва взагалі. З радістю пригадую досвід одного священика-паломника, який зізнався, що в Меджуґор’ї вікрив для себе піст.

Він ділиться своїм досвідом:

“Уже тридцять років як я священик. Думаю, що мало було неділь, коли я не служив Святу Літургію з людьми. Навіть коли йшов у відпустку, часто змушений був повертатися в неділю до парафії, аби відправити Службу Божу разом із парафіянами, оскільки не міг знайти собі заміни. Я певен, що протягом усього мого священицтва я служив і проповідував у всі неділі Великого посту.

В Меджуґор’ї я усвідомив, що про піст я повністю забув. Я ніколи не проповідував людям про піст, ніколи не заохочував їх до посту, не пояснював, чому слід постити. Якщо щось колись і говорив про піст, то лишень про те, що можемо замінити його добрими справами. Зараз, коли я відкрив для себе піст, дивуюся собі самому, як могло так трапитися, що я не пізнав цю біблійну практику й послання і не закликав до цього людей! Зараз, коли читаю Святе Письмо, у багатьох місцях знаходжу слова про піст, практику пророків і цілого народу, а також те, що й сам Ісус постив. Я випустив з уваги навіть євхаристійний піст.

Коли почав постити, я відкрив цінність посту і зараз часто говорю людям, як важливо постити й молитися.

Я думаю, що з багатьма іншими священиками було щось схоже. Збагачений цим новим досвідом, хочу застерегти всіх священиків і проповідників від цього недогляду, якого, вважаю, більше не повинно траплятися – ні у проповідях, ні в особистій практиці”.

Попередня

Сім’ям, щоб були сильними у Богові…

Наступна

Більше моліться, а менше говоріть (Терезія Гажійова)