Ісус є мир (о. Любо Куртович, OFM)

         Відомо, як представилася візіонерам Богородиця в Меджуґор’ї, коли вони запитали: «Хто Ти?» Вона сказала: «Я – Цариця миру». У перший день об’явлень візіонери, тоді ще діти, побачили Її з Немовлям Ісусом на руках. Марія – Цариця миру, Яка дарує нам Ісуса, Царя миру, і веде до Нього, єдиного, Хто може дати нам мир і радість, про що нерідко Вона повторює у Своїх посланнях.

           Лише за кілька годин до розп’яття Ісус промовив нам ці слова: «Мир залишаю вам, Мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!” (Йо. 14: 27). Його мир не залежить від зовнішніх обставин: Він у незавидному становищі, Він знає, що з Ним станеться за кілька годин, Йому відомо, що на Нього впадуть уся злість і ненависть, Він винесе важкі муки розп’яття, приниження й висміювання, але – залишається в мирі.

        Ми знаємо, що в Гетсиманії, перед Своїми страстями, Ісус страждав від сильного болю та пітнів кривавим потом. Важкі хвилини болю і спокус Він провів у молитві зі Своїм Отцем, відрікся від Своєї волі, прийняв волю Отця і дозволив Отцю Себе вести. Після закінчення молитви Ісус мирний – і в глибокому мирі зустрічає воїнів та Юду, який прийшов Його видати.

       Цей мир Ісуса, що виник із молитви і віддання себе, Він дарує і нам. Але як можна його прийняти? Єдиний шлях, яким можна прийти до миру, – віддати своє життя Богові, довіряти Йому, вірити, що Він усе спрямовує на більше добро для нас. Можливо, у моменти болю і страждань ми не зможемо зрозуміти цього Ісусового миру, але зможемо бодай із надією і довірою переживати важкі моменти.

     Коли наше серце в сум’ятті через невдачі, утому, неприємні завдання, зустрічі, важкі перешкоди, страхи й тривоги, душа перетворюється на безодню, з якої виходить усе зло. Серце в сум’ятті – пастка, де можна погубити своє життя. Коли апостоли потрапили в бурю, вони просили Ісуса врятувати їх, бо хвилі накривали човен, у якому вони пливли. І Він заборонив морю та вітру – і сталася велика тиша.

      Усе, що б ми не переживали в цьому світі, швидко минає – і радість, і турботи, здоров’я можна втратити, як і хворобу можна вилікувати. Але мир у серці настає, коли дивишся крізь стіну бід і нещасть, крізь стіну сильних радощів і задоволень. Не слід пишатися в радості й зневірюватися в біді.

       Тут, на землі, усе обмежене – і тільки в тобі відгукується вічність. Коли серцем торкаєшся вічності – Бога, тоді в тобі виникає мир і серце накриває відчуття безпеки.

       Богородиця приходить до нас із вічності й хоче вести нас до досвіду переживання миру, який ми можемо здобути вже сьогодні – прийняти в молитві від Ісуса.

 Молитва

Господи Ісусе! Ти не побоявся зійти з небесного престолу в лоно Пресвятої Матері Марії. Ти так полюбив людину, що в Тебе вистачило довіри віддати Самого Себе людській любові й турботі. Ти все зробив для нас і заради нас. Дякуємо Тобі, що побажав стати людиною, аби прожити наше людське життя, будучи подібним до нас у всьому, крім гріха. Своїм життям Ти явив нам, як можна залишатися і бути Божим усупереч усім стражданням і хрестам. Ти явив, що можливо залишатися в мирі навіть коли нам загрожує зло й ненависть. Ісусе, Тобі ми хочемо доручити своє життя і життя своїх близьких. Особливо доручаємо Тобі, Ісусе, тих, кому загрожує війна, переслідування і ненависть ближніх. Будь із ними, щоб їхнє серце не залишилося зв’язаним тим злом, яке вони пережили. Нехай Твій мир запанує в серцях усіх, хто шукає Тебе щирим серцем. Амінь.

Print Friendly, PDF & Email

Попередня

Приношу вам Ісуса (Тереза Ґажійова)

Наступна

“Прошу тебе: молися в Моєму наміренні”