Богородиця – Мати божественного Слова. Вона повірила першою. Вона вірою зачала Ісуса, і Він, воплотившись, став людиною в Її чистому серці, яке через Божу благодать було не лише захоронене від гріха, але й цілковито пронизане Божою благодаттю. Тому як Мати Вона стала першим вівтарем і першою дарохранителькою, місцем перебування Ісуса в Його божественній присутності серед людей.

Тому Її єдине завдання й бажання – навчити нас мовити власне «так», аби й ми стали «живою жертвою на славу Божу». Вона по-материнськи вчить нас, як брати участь у Святій Месі й що слід робити. Вона говорить про Месу не теологічно, не вживає біблійних образів, не каже про літургійні правила. Вона хоче, щоб і ми пережили та відчули Євхаристію.

Тож ходімо вслід за Її простими посланнями. Нехай Її прості материнські слова пробудять у нас живе прагнення за Христом – прагнення, яким горіло Її серце за Його повсякчасною присутністю.

ПОКЛОНЯЙТЕСЯ МОЄМУ СИНОВІ!

15 березня 1984 р. Богородиця сказала в посланні: „І сьогодні ввечері Я вам, дорогі діти, в особливий спосіб вдячна, що ви є тут. Неустанно поклоняйтеся Пресвятим Дарам. Я завжди присутня, коли вірні поклоняються. Тоді отримують особливі благодаті». Поклонятися Пресвятим Дарам значить бути з Ісусом. Це значить знайти час для дружби зі своїм Богом, Який залишається зі Своїм народом. Це значить увійти – і увіходити постійно – у таємницю Його присутності. Це значить любити Його й бути любленим. У нашу добу, яка в багато чому стала безбожною, нам треба шукати час, щоб поклонитися своєму Богові, бо це – найдостойніше ставлення у відповідь на Його велич та Його любов.

Макс Туркауф, один із ядерних фізиків наших днів, визнав у відкритій сповіді, що здійснив велике зло, узявши участь у створенні ядерної бомби. Говорячи про свій досвід покаяння, він сказав якось, що перед кожною лабораторією, де вчені торкаються таємниці життя, повинна знаходитися каплиця зі Святими Дарами, аби вони могли спершу смиренно поклонитися Творцю всіх законів, а відтак у смиренні й простоті серця торкатися глибоких законів життя та природи. І ніколи не робити цього через егоїзм чи гординю, але в любові й смиренні.

Ритм життя, за яким багатьом доводиться слідувати, викидає людину з контакту з її глибиною, з центром її буття, і людина легко втрачає рівновагу. Вона втрачає свій шлях, а разом із ним – зміст життя, та залишається відстороненою від самої себе. Вона також віддаляється й від інших, оскільки не має контакту зі своїм «я» для стосунків із ними. У такому стані людина стає порожньою і водночас агресивною та деструктивною. Руйнування, навіть знищення життя – порочна паралель миру, до якого закликає нас Богородиця і для якого хоче виховати нас.

У поклонінні Пресвятим Дарам у нас зростають віра, любов і надія, а з ними – наша здатність до людських стосунків з іншими. У нас міцніє мир, і ми набуваємо досвід переживання слова, яким Ісус кликав усіх струджених й обтяжених прийти, аби відпочити й зміцніти, аби ожила їхня глибина, аби наповнитися новим Духом (див. Йо. 7:37).

У поклонінні Пресвятим Дарам увіходять усередину себе, віднаходять центр свого буття в Бозі – і людина стає здатною жити життям, достойним християнина, дитини Божої. Християнин, що живе від Бога й у Бозі, не губить контакту з власним нутром.

Коли ми поклоняємося Пресвятим Дарам, – так учить послання, – ми встановлюємо особливу єдність також і з Марією, Матір’ю Євхаристії. «Я завжди присутня, коли вірні поклоняються Пресвятим Дарам», – каже Богородиця. Вона, звичайно, була першою, хто чистим материнським серцем упізнала у Своєму Сині Бога, Якому поклонилася ще у Вифлеємі. Це значить, що Своїм серцем і Своєю душею Вона глибоко ввійшла в таємницю Його присутності у світі – і так само в ту місію, яка була Їй через Нього довірена.

У серпні 1988 р., наприкінці маріанського року, Папа Іван Павло ІІ оголосив Марію Ранковою Зіркою, Матір’ю й Учителькою всіх християн цього часу, оскільки Вона – Мати й Учителька не лише для Ісуса, але й для всіх нас. Тому Вона в найкращий спосіб може підготувати нас до двохтисячоліття Різдва Ісусового (див. енцикліку «Мати відкупителя, 1987 р., Вступ).

У посланнях Богородиця багато разів повторювала, що Вона – з нами, а під час поклоніння Пресвятим Дарам – Вона з нами особливо. У марійній духовності, якої Вона навчає, поклоніння Пресвятим Дарам повинно посісти чільне місце, оскільки це своєрідна зустріч із євхаристійним Ісусом.

У таємничих глибинах Божої любові християнин – це вірний, який переживе ці безбожні часи й буде підготований до часів нових.

«Дорогі діти! Я хочу, аби ви пішли за мною поклонятися Ісусові, не перестаючи. Діти Мої, поклоніться Йому! Поклоніться Йому в Його стражданнях, які Він переносить за вас і весь світ, у Його тілі й крові, пролитій за вас. Не дозволяйте, щоб ці дні пройшли повз вас, але проживайте все те, що Ісус проживав разом зі Мною. Я благословляю вас!» (послання через Єлену Василь, 21 березня 1989 р.).