Любов переможе зло

Слава Ісусу Христу!

Хочу поділитися з вами тим, що я пережив у Меджуґор’ї — на Молодіжному фестивалі Mladifest і після нього.

Моя проща до Меджуґор’я стала для мене несподіванкою. У мене зовсім не було на неї грошей — ані копійки. Я не знав, як зможу поїхати: про все домовилися буквально за місяць, і накопичити необхідну суму, не кажучи вже про купівлю квитка на літак, здавалося неможливим.

Поїздку до Меджуґор’я запропонував мені мій парох, який водночас є моїм духовним отцем. Він розповідав мені про це чудове місце, де люди змінюються та знаходять своє покликання. Я щиро повірив йому, хоча й мав певні сумніви. А потім він запросив мене поїхати разом із ним. Я відразу подумав: у мене немає грошей, я не встигну їх зібрати. Однак ця думка надихнула нас обох. Ми вирішили відкладати гроші та купити авіаквитки.

Була ще одна перешкода — у мене не було закордонного паспорта. Ми оформили його майже в останню мить. Увесь місяць я працював і намагався заощадити хоча б якусь суму, але цих грошей не вистачило б навіть на дорогу туди.

А потім сталося щось дивовижне: мій парох зателефонував і сказав: «Усе вирішено, їдемо. Гроші є». Я подумав: «Це диво! Якщо Богородиця нас кличе, то допоможе нам приїхати до Неї».

Ми купили квитки на літак, а сам закордонний паспорт я отримав приблизно за три дні до від’їзду. І ось ми вирушили в дорогу.

Перший день у Меджуґор’ї був прекрасним. Ми прилетіли до Мостара, де було неймовірно спекотно, але водночас дуже красиво. І саме тоді Богородиця послала нам таксі, завдяки якому ми щасливо дісталися до Меджуґор’я. Нас привітала й прийняла спільнота «Світло Марії» — за що ми їм щиро вдячні!

Невдовзі розпочався Молодіжний фестиваль Mladifest. Я представляв свою країну, і загалом усе проходило добре. Святі Меси були надзвичайно прекрасними. Однак саме в Меджуґор’ї  в мене почалися духовні кризи: мені не хотілося молитися, не хотілося ходити на Святі Меси. Але після Святого Причастя ці кризи вщухали. Для мене це було великим дивом: я приймав Євхаристію і відчував Божу Любов.

Я зустрів багато добрих людей, яких послав мені Бог.

Молодіжний фестиваль Mladifest проходив дуже насичено. І, по суті, нічого надзвичайного не сталося — окрім прекрасних Святих Мес і того, що моя духовна криза щоразу завершувалася відразу після Святого Причастя.

А потім настав останній день — день завершення фестивалю. Після Святої Меси та адорації я знову мав представляти свою країну.

Коли розпочалася адорація, я молився навколішки, а потім підвівся. Через деякий час я відчув непереборне бажання знову стати навколішки перед Пресвятими Дарами й молитися. Я опустився на коліна — і тієї миті побачив Самого Ісуса у Пресвятих Дарах.

Я не бачив Його фізичними очима, але бачив душею і серцем. Я перестав помічати людей навколо себе — бачив лише Євхаристію. Ніщо не могло відвернути мого погляду від Неї.

І тоді я почув голос — ніби хтось стояв поруч зі мною і говорив. Але це був не звичайний голос, а голос, сповнений доброти й любові. І цей голос промовив до мене:

«Ти страждатимеш. Принеси Мені це страждання в жертву».

Потім Ісус сказав:

«Усі ці прапори, зібрані в одному місці, — це Моє Серце. І коли хтось воює або свариться, Моє Серце розривається на маленькі шматочки. І Я через це плачу. Багато людей помирає — і все це через брак любові. А ти маєш дуже багато цієї любові. І твоє покликання — ділитися нею з кожним, кого зустрінеш, і таким чином ділитися Мною».

Ісус сказав, що любов переможе зло і кожна людина має стати знаряддям любові та миру. До цього покликана кожна людина.

Наприкінці адорації я відчув нестерпний біль у ділянці грудей. Ісус дав мені зрозуміти, що саме Він забрав усе погане, що було в моєму серці, щоб я міг ділитися любов’ю з усіма людьми.

Однак і після Mladifest на мене не чекала легка дорога. Коли я повернувся додому, то пережив сильну духовну кризу, яка не відпускала мене ще цілий місяць. Було важко, я відчував порожнечу й хотів усе залишити. Але саме цей досвід — те, що я пережив у Меджуґор’ї, — допоміг мені пройти через той період. Я знову й знову подумки повертався до того голосу, до тієї любові, до тих слів: «Принеси Мені це страждання в жертву». І криза завершилася. Бог не залишив мене — Він провів мене через це випробування.

Дорогі брати і сестри, молімося за мир у всьому світі. Адже кожен поганий учинок — це рана, якої ми завдаємо Самому Христові.

Даніель, Росія

Попередня

Звукозапис роздумів над посланням від 25.10.2026

Наступна

ЯК НАШІ СЕРЦЯ МОЖУТЬ СТАТИ ПОДІБНИМИ ДО СЕРЦЯ МАРІЇ (1 частина) (о. Славко Барбарич, OFM)

Популярне