Слава Ісусу Христу!
Хочу поділитися з вами тим, що я пережив у Меджуґор’ї — на Молодіжному фестивалі Mladifest і після нього.
Моя проща до Меджуґор’я стала для мене несподіванкою. У мене зовсім не було на неї грошей — ані копійки. Я не знав, як зможу поїхати: про все домовилися буквально за місяць, і накопичити необхідну суму, не кажучи вже про купівлю квитка на літак, здавалося неможливим.
Поїздку до Меджуґор’я запропонував мені мій парох, який водночас є моїм духовним отцем. Він розповідав мені про це чудове місце, де люди змінюються та знаходять своє покликання. Я щиро повірив йому, хоча й мав певні сумніви. А потім він запросив мене поїхати разом із ним. Я відразу подумав: у мене немає грошей, я не встигну їх зібрати. Однак ця думка надихнула нас обох. Ми вирішили відкладати гроші та купити авіаквитки.
Була ще одна перешкода — у мене не було закордонного паспорта. Ми оформили його майже в останню мить. Увесь місяць я працював і намагався заощадити хоча б якусь суму, але цих грошей не вистачило б навіть на дорогу туди.
А потім сталося щось дивовижне: мій парох зателефонував і сказав: «Усе вирішено, їдемо. Гроші є». Я подумав: «Це диво! Якщо Богородиця нас кличе, то допоможе нам приїхати до Неї».
Ми купили квитки на літак, а сам закордонний паспорт я отримав приблизно за три дні до від’їзду. І ось ми вирушили в дорогу.
Перший день у Меджуґор’ї був прекрасним. Ми прилетіли до Мостара, де було неймовірно спекотно, але водночас дуже красиво. І саме тоді Богородиця послала нам таксі, завдяки якому ми щасливо дісталися до Меджуґор’я. Нас привітала й прийняла спільнота «Світло Марії» — за що ми їм щиро вдячні!
Невдовзі розпочався Молодіжний фестиваль Mladifest. Я представляв свою країну, і загалом усе проходило добре. Святі Меси були надзвичайно прекрасними. Однак саме в Меджуґор’ї в мене почалися духовні кризи: мені не хотілося молитися, не хотілося ходити на Святі Меси. Але після Святого Причастя ці кризи вщухали. Для мене це було великим дивом: я приймав Євхаристію і відчував Божу Любов.
Я зустрів багато добрих людей, яких послав мені Бог.
Молодіжний фестиваль Mladifest проходив дуже насичено. І, по суті, нічого надзвичайного не сталося — окрім прекрасних Святих Мес і того, що моя духовна криза щоразу завершувалася відразу після Святого Причастя.
А потім настав останній день — день завершення фестивалю. Після Святої Меси та адорації я знову мав представляти свою країну.
Коли розпочалася адорація, я молився навколішки, а потім підвівся. Через деякий час я відчув непереборне бажання знову стати навколішки перед Пресвятими Дарами й молитися. Я опустився на коліна — і тієї миті побачив Самого Ісуса у Пресвятих Дарах.
Я не бачив Його фізичними очима, але бачив душею і серцем. Я перестав помічати людей навколо себе — бачив лише Євхаристію. Ніщо не могло відвернути мого погляду від Неї.
І тоді я почув голос — ніби хтось стояв поруч зі мною і говорив. Але це був не звичайний голос, а голос, сповнений доброти й любові. І цей голос промовив до мене:
«Ти страждатимеш. Принеси Мені це страждання в жертву».
Потім Ісус сказав:
«Усі ці прапори, зібрані в одному місці, — це Моє Серце. І коли хтось воює або свариться, Моє Серце розривається на маленькі шматочки. І Я через це плачу. Багато людей помирає — і все це через брак любові. А ти маєш дуже багато цієї любові. І твоє покликання — ділитися нею з кожним, кого зустрінеш, і таким чином ділитися Мною».
Ісус сказав, що любов переможе зло і кожна людина має стати знаряддям любові та миру. До цього покликана кожна людина.
Наприкінці адорації я відчув нестерпний біль у ділянці грудей. Ісус дав мені зрозуміти, що саме Він забрав усе погане, що було в моєму серці, щоб я міг ділитися любов’ю з усіма людьми.
Однак і після Mladifest на мене не чекала легка дорога. Коли я повернувся додому, то пережив сильну духовну кризу, яка не відпускала мене ще цілий місяць. Було важко, я відчував порожнечу й хотів усе залишити. Але саме цей досвід — те, що я пережив у Меджуґор’ї, — допоміг мені пройти через той період. Я знову й знову подумки повертався до того голосу, до тієї любові, до тих слів: «Принеси Мені це страждання в жертву». І криза завершилася. Бог не залишив мене — Він провів мене через це випробування.
Дорогі брати і сестри, молімося за мир у всьому світі. Адже кожен поганий учинок — це рана, якої ми завдаємо Самому Христові.
Даніель, Росія




