Протягом історії людства було дуже багато таких періодів, які б ми могли назвати “часом немирним”. Однак цей, у якому ми зараз живемо, є нашим часом, тому для нас – найважливішим, таким, котрий на наше життя має якийсь – хоча б невеличкий – вплив.

Марія, покірна й прихована, запрошує нас до місії переміни цього немирного часу в час мирний. За заповітом Ісуса Христа, ми пам’ятаємо про те, що джерелом спокою, миру є Він Сам, але Богородиця нас запрошує, щоб разом із Нею, покірною Господнею Слугинею, витривало молитися. Вона знову нагадує, що завдяки цій “витривалій молитві” розпізнаємо, що Бог є любов’ю та надією. Це означає, що коли більше й більше пізнаємо Бога – зростає також сприйняття, що Він і лише Він може нам подарувати тривалий мир.

Тільки любов дає мир, а без любові нікому не вдалося збудувати тривалого миру. Тільки – на любові, яка об’явилася в особі Ісуса Христа, яка є від Бога й, власне, яка і є Богом. Ця Воплочена любов завжди зроджує надію, як читаємо в Посланні апостола Павла: “Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний” (Рим. 5:5).

Усякий, хто стверджував, що нібито на порядку чи відповідальності, або навіть мудрості (у сенсі людської розумності) можна збудувату мирне суспільство, мирний світ, приходив згодом до висновків, що це лише утопія, реально такого миру на такій підставі нам ніколи не осягнути.

Божа Мати знову заохочує нас узяти відповідальність за будування миру через молитву: не абиякою молитвою … за якою постає абиякий мир або лише спокій, а молитвою витривалою, щоденною, якісною, яка наповнює ціле серце, молитвою, з’єднаною з жертвою особистої любові: “візьміть хрест у руки”, – а тоді жертва ваша буде з’єднана з Його жертвою й буде перетворена на любов.

“Узяти хрест у руки” – це значить стати на духовну боротьбу, щоб спочатку викорінювати свої недоліки та гріхи; це означає помирати для своєвілля, бути в пошуку в усьому Божої Волі та її виконання, пошуку Божого плану, а в ньому й планів Богородиці. Звичайно, “узяти хрест” – значить погодитися на смерть, але тільки тоді дійдемо до перемоги, до воскресіння. Якщо хреста не візьмемо, тоді також помремо, але вже без можливості на воскресіння! Тому що смерть без хреста – це лише марна смерть, яка веде до вічної самоти, вічної темряви.

Для Марії “цей час є немирним”, тому що “хрест і віра (в Ісуса Христа) є відкинуті”. Справжньої віри неможливо відділити від хреста, а хреста без віри неможливо понести. Тому й Богородиця показує нам хрест як знак і доказ справжньої любові. Біля цього хреста завжди знайдемо і Її – то Вона перша його обіймає, бо на ньому є Любов, Її найдорожчий Син Ісус Христос. Він і є джерелом справжнього миру!

Молитва: Маріє, постійно показуй нам хрест Твого Сина й помагай Його брати в руки, щоб у витривалій молитві будувати тривалий мир. Амінь.