Послання від 25 липня 2024 р.

«Дорогі Мої діти! З радістю Я вас вибрала й веду, бо у вас, дітоньки, бачу людей віри, надії та молитви. Нехай вас, дітоньки, веде гордість за те, що ви Мої, а Я вас веду до Нього, Який є дорога, правда й життя, і Я з вами, щоб мир переміг у вас і навколо вас, бо з тим наміром Бог Мене посилає вам. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик».

«Дорогі Мої діти!»

У цьому посланні Богородиця додала слово «Мої» до звичайних слів, які використовує на початку послань. Чому?

Хіба за словами «дорогі діти» не ясно, що ми – Її? Можливо, щоб пояснити нам, хто ми? Тому що, може, ми забули? Чи щоб ще сильніше висловити Свою любов до нас?

«З радістю Я вас вибрала й веду, бо у вас, дітоньки, бачу людей віри, надії та молитви».

Дехто каже, що Богородиця в посланнях повторюється. Дійсно, і в цьому Вона каже нам, що вибрала нас – щоправда, цього разу додає «з радістю». Але чому Богородиця повторює деякі слова? Можливо, тому, що ми легко забуваємо Її та Її слова?

Так, це одна з наших ключових проблем – ми забуваємо, що було, що Бог дав нам, зробив для нас, що зробила для нас Богородиця… Коли ми забуваємо те, що нам дано, – це ознака того, що ми невдячні й, відповідно, несправедливі щодо істини.

І не лише це. Забуваючи, ми віддаляємося від Богородиці й перестаємо бути Її помічниками.

Чому Богородиця з радістю вибрала нас і чому Вона веде нас шляхом, який триває 43 роки?

Тут ми дізнаємося про Богородицю: Вона бачить. Вона бачить, що в нас є доброго й позитивного, бачить, що ми люди віри, надії й молитви.

Як ми бачимо себе? Як ми бачимо інших довкіл себе? Що ми бачимо в них? Чи ми дивимося, як Богородиця?

Можливо, я бачу в інших лише слабкості й не хочу з ними мати справи? Що б сталося, якщо б я побачив в інших те, що бачить в нас Богородиця?

«Нехай вас, дітоньки, веде гордість за те, що ви Мої».

Чому Богородиця каже про гордість? Чому Вона хоче, аби ми гордилися тим, що ми Її?

Насамперед відрізняймо гордість від зарозумілості та марнославства. На відміну від зарозумілості та марнославства, які скеровуються в неправильному напрямі, гордість є позитивною цінністю. Гордість – це усвідомлення того, що ми – те, що ми є. Протилежністю гордості є забування, утрата усвідомлення своєї цінності й сором через якісь слабкості.

Можливо, є якась причина, через яку Богородиця хоче, щоб ми сьогодні гордилися? Можливо, хтось хоче погасити в нас гордість?

Як гордилися наші предки тим, що християни! Вони не соромилися своєї віри. Вони знали, хто вони такі, і були готові засвідчити це перед усіма. Підкреслюючи слабкості деяких християн, особливо священників, чимало ідеологій ніби хочуть нав’язати сьогоднішнім християнам почуття провини й комплекс неповноцінності. І дійсно, деякі християни на Заході соромляться своєї приналежності до Церкви й відрікаються від неї, тому що не хочуть належати до Церкви, яка має в собі слабкості.

Як закликом до гордості Мати нас підбадьорює! Як це піднімає нас на дусі! Як нас зцілює!

О, дякую, Мати, що не відмовилася від нас через наші слабкості! Дякую, що, не зважаючи на всі наші гріхи й недосконалість, Ти все ще говориш, що вибрала саме нас, що розраховуєш саме на нас у своїх планах щодо розповсюдження миру у всьому світі! Дякую, що Ти не соромишся нас, а відкрито говориш і підкреслюєш, що ми Твої діти!

Невже ми соромитимемося Матері? Невже нам буде соромно бути Її дітьми? Невже ми відречемося від неї? Перед ким соромитися? Заради кого й заради чого відректися від Неї?         

«…а Я вас веду до Нього, Який є дорога, правда й життя».

У деяких християн немає ніякого або є не дуже гарне ставлення до Марії. Причина: тому що Ісус – єдиний, Хто має значення, тобто тому, що Ісус – це дорога, правда й життя. Який жаль, що вони так думають! Тому що Марія нам і в цьому посланні ясно каже, що Її єдине завдання й роль – вести нас до Ісуса, Який дорога, правда й життя!

Якщо Богові потрібна була Мати і якщо Ісус довірив Її нам (Іванові…) з Хреста та дав Її нам за матір, значить і нам потрібна Мати на шляху до Бога. Ісус сказав: «Хто має вуха нехай слухає». Блаженні, які розуміють це!

«Я вас веду до Нього».

Марія робить те, чого бажає Ісус: «Прийдіть до Нього!» Це нагадує нам школу Ісуса, у якій є кілька кроків.

Перший крок – це молитва: прийти до Ісуса. Прийти до Євхаристії, читати Євангеліє, поклонятися Ісусові, молитися перед Хрестом… Молитва, «прийти до Ісуса» сьогодні має вирішальне значення, тому що багато християн не приходять до Ісуса, не беруть участі в Євхаристії… Якщо вони не приходять до Ісуса, вони віддаляються від Нього, забувають Його. І ще: вони залишаються одні, тільки зі своїми силами, тільки у своєму розумі, тільки в людській любові, тільки у своєму видінні… Чи йдуть до інших, служать іншим богам…

Другий крок веде нас глибше: «Навчіться від Мене!» Учитися, пізнавати Ісуса, Його слова, Його Серце. Читаючи Євангеліє, здійснюючи Євхаристію, поклоняючись Ісусові, молячись перед Хрестом, ми пізнаємо Ісуса, Його Серце, Його любов.

Третій крок – переображення: дозволити Святому Духові переобразити наші серця, аби вони стали схожими на Серце Ісуса. Ось чому так важливо молитися до Святого Духа: «Святий Духу, переобрази моє серце… Зроби моє серце подібним до Ісусового Серця…» Повторюймо у своєму серці: «Ісусе, створи серце моє подібним до Твого Серця…»

«Я з вами, щоб мир переміг у вас і навколо вас, бо з тим наміром Бог Мене посилає вам».  

Богородиця знову «повторюється», Вона знову каже нам, що прийшла до нас не (лише) зі своєї доброї волі, але виконує Божу вказівку, Божу місію. Ба більше, Вона розказує нам, яка Її роль в цій місії: допомогти нам здобути мир у собі й довкіл нас.

«Щоб мир переміг» – це значить, що мова йде про боротьбу. Богородиця бачить ситуацію у світі: боротьба йде між добром і злом. Хто й що переможе в нас і довкола нас: мир чи сум’яття? Добро чи зло?

Розрізняймо дві речі: мир усередині нас і мир довкіл нас. Навчаючи нас у Своїй школі, Богородиця хоче допомогти нам, аби мир запанував всередині нас, і Вона закликає нас допомогти Їй, щоб мир запанував довкола нас, в інших. Згадаймо один із Її закликів: «Будьте Моїми руками миру, простертими до людей…»

Таким чином, ми підходимо до четвертого кроку в школі Ісуса й Богородиці: ідіть до інших! Ісус посилає учнів нести іншим те, що вони отримали й чого навчилися від Нього, аби розповсюджували Царство Боже во всьому світі. Того ж хоче від нас і Богородиця: щоб ми, які дізналися в Її школі, як мир перемагає в нас, допомагали іншим (довкіл нас), аби мир переміг в їхніх серцях і сім’ях.

Чи скажемо ми «так» Матері? І не просто скажімо, а почнімо діяти. Чи ми забудемо Її, зрадимо Любов через нашу слабку любов чи через недостачу любові в собі?

Щоб не випустити такої можливості, яку пропонує нам Мати, Яка говорить «дорогі Мої діти», нам слід просто зараз сказати: «Я хочу того ж, чого хочеш Ти, моя дорога Мати Маріє!»