4 день дев’ятниці – 19.12.2024 р.
Послання Богородиці
«Хочу, аби кожен із вас роздумував і ніс мир у серці, кажучи: «Я бажаю поставити у своєму житті Бога на першому місці!» (25 грудня 1997 р.)
Розважання
Богородиця запрошує нас поставити Бога на перше місце у своєму житті. Що таке перше місце і чому воно важливе для молитви?
Наприклад, на кораблі перше місце належить капітану. За допомогою керма капітан керує судном. Від цього залежить, в якому напрямку попливе корабель.
Те, що в нас, насамперед у нашому серці, керує нами, впливає на наші думки, слова та вчинки. Якщо любов у нас на першому місці, вона нами керує. Якщо ненависть на першому місці, то вона це робить. Іншими словами, якщо любов у нас сильна, то вона на першому місці в нашому серці, попереду негативних почуттів, які можуть виникнути. І навпаки, якщо заздрість сильна в нас, вона займе перше місце в нашому серці і буде керувати нашими думками і поглядами.
Чи Бог є першим у твоєму дні чи, можливо, останнім? Чи молитва є перша чи остання? Коли ти молишся: вранці чи ввечері, коли від втоми не можеш нічого робити, окрім лягти спати?
Якщо ми любимо Бога, то молитва буде на першому місці в нашому дні. Любов до Бога спонукатиме нас починати день із зустрічі з Ним у молитві. Якщо ми не почали день з молитви, нам має бути зрозуміло відразу, що Бог не є на першому місці і що наша любов до Бога ослабла.
Важливо не забувати, що сатана також хоче зайняти перше місце в нашому житті: «Ось чому, дорогі діти, я закликаю вас до молитви і повної віддачі Богові, тому що сатана хоче відлучити вас повсякденними речами і хоче зайняти перше місце у вашому житті» (16. 10. 1986.)
Адвент — це час благодаті, який запрошує нас (знову) дозволити Богу бути першим у нашому житті. Ось один із способів: коли прокинуся і вмиюся, ставлю на собі знак хреста, дякую Богові за минулу ніч і новий день, за рідних… Віддаю себе, свою сім’ю, все, що відбудеться протягом дня Господу, нехай Бог керує всім…
Молитва
Господи мій і Боже мій!
Забери від мене все, що закриває мене від Тебе!
Віддай мені все, що веде мене до Тебе!
Забери мене від мене і дозволь мені бути одним з Тобою.
(молитва брата Клауса)
5 день дев’ятниці – 20.12.2024 р.
Послання Богородиці
«Сьогодні радію з Маленьким Ісусом і хочу, щоб Ісусова радість увійшла в кожне серце» (25 грудня 1993 р.).
Розважання
Радіє Марія, радіє Ісус, радіє Бог! Чи ми до сьогодні вже роздумували про це? Можна лише здогадуватися, якою є радість Марії, а якою є Божа радість. Марія радіє немовлям Ісусом, Отець радіє Сином, а Син Отцем, а їхньою радістю є Святий Дух. Неможливо це описати словами! Тільки відкрите і любляче серце може наблизитися до цієї таємниці.
Божа радість є вираженням Божої любові. Бог радіє, бо творить вільно. Крім того, Бог радіє, бо віддає Себе за нас. Ми, люди, є Божою радістю. Бог радіє нами, людьми, бо любить нас. Бог любить усіх людей і радіє кожній людині, але особливо наверненій: «Отак кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння» (Лк. 15, 7)
Ісус навчає нас, що справжня радість полягає не в тому, що ми маємо і чого ми досягли, а в тому, ким ми є: «Однак, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі» (Лк. 10, 20)
Ці слова Ісуса відкривають нам важливе знання: що радість полягає не в успіхах (те, що духи коряться), а в ідентичності, у тому, ким ми є (в імені, написаному на небі). Уяви собі це: Ти – улюблена дитина Бога, син Бога, дочка Бога, створена для вічності! Якщо ти усвідомлюєш це, то в цьому є справжня і тривала радість, яку ніхто і ніщо не зможе відняти у тебе! Ні хвороба, ні страждання, ні невдача, ні смерть!
«Не дозволь, щоби людська обмежена й умовна любов втомлювала тебе, а стрибай від радості й співай. Божа любов не чекає, поки ти покращишся, щоб полюбити тебе, але вона любить тебе, щоб ти міг покращитися і продовжувати зростати до повноти, якої прагне твоє серце… Як тільки ти відкриєшся цій любові, люди навколо тебе будуть щасливі, радісні, мирні, здатні до життя. Молися, щоб ти міг сказати кожній людині і показати це: щоб усі стрибали від радості, тому що ти їх любиш» (о. Славко Барбарич).
Молитва
Якщо Богородиця хоче, щоб «радість Ісуса увійшла в кожне серце», то молитися серцем означає відкрити серце на радість Бога, Ісуса. Пережити, скуштувати серцем Божу радість і дозволити їй заполонити нас – ось радість у молитві.
Різдво вже близько. Чи відчуваєш ти у своєму серці тугу та радість через Різдво? Якщо ні, то усвідом: Бог втілився і народився! Ти такий важливий і важлива в очах Бога, що він народився задля тебе!
Я вірю, що зараз в тобі полине молитва: Ісусе, ти є радісний. Дай мені ласку відчути і пережити твою радість…
6 день дев’ятниці – 21.12.2024 р.
Послання Богородиці
«Нехай Маленький Ісус запанує у ваших серцях, і тільки тоді будете щасливі, коли Ісус є вашим приятелем. Не буде вам важко ні молитися, ні складати жертви, ні свідчити про велич Ісуса у вашому житті, бо Він дасть вам силу й радість у цей час.» (25 листопада 1993 р.).
Розважання
Богородиця відкриває нам очі на велику істину: все змінюється в нашому житті, коли Ісус стає нашим Другом. Хто такий друг? Як Ісус може бути нашим другом?
Ісус відкриває нам таємницю дружби: «Тож слугами вже не називатиму вас: слуга не відає, що його пан робить. Називаю вас друзями, бо все я вам об’явив, що чув від Отця мого» (Йо. 15, 15).
Друг – це той, з ким більше немає секретів. Серце повністю відкрите. Друг знає все, що в нас на душі. Ми йому повністю довіряємо. Ми йому все розповідаємо. Ніщо не залишається прихованим.
Ісус є другом, тому що він передав нам усе, що знає. Все, що він чув від Отця – все нам розповів. Він не залишив нічого прихованого і недомовленого.
Ти молишся серцем, коли хочеш бути з Другом – з Ісусом. Ти не можеш дочекатися тієї зустрічі, бо хочеш довірити йому все, всі таємниці свого серця, всі труднощі і всі радості – все. І ти хочеш його слухати, все, що він хоче тобі довірити.
Зустріч з Ісусом як з Другом може відбуватися по-різному. Поклоніння Ісусу є одним із способів: «Сьогодні вас закликаю закохатись у Пресвяті Дари. Поклоняйтеся Їм, дітоньки, у ваших парафіях, і так ви будете з’єднані з цілим світом. Ісус стане для вас приятелем, і ви не будете говорити про Нього як про Того, Кого ледь знаєте. Єдність із Ним буде для вас радістю…» (25 вересня 1995 р.)
Окрім адорації, ми можемо бути з Ісусом у Євхаристії, у молитві перед хрестом, у молитві вервиці, у читанні Божого слова, у повторенні певних слів (наприклад, Ісус) або просто бути з Ісусом у тиші. «Тому закликаю вас, дітоньки, в особливий спосіб тепер, щоб ваші серця відкрилися молитві, щоб через молитву ви стали приятелями Ісуса» (25 лютого 1999 р.).
Молися в тому наміренні до Святого Духа, щоб Він відкрив твоє серце, щоб Ісус став твоїм другом, а молитва стала часом, який тобі подобається проводити з Ним. Завжди знай, що Ісус хоче цього: «Кажу вам, моїм друзям…» (Лк 12, 4)
Молитва
Ісус каже: «Я з вами по всі дні — аж до кінця світу» (Мт. 28, 20).
Коли молишся, знай: Ісус є зі мною.
Тепер скажи своїм серцем: Ісусе, я також хочу бути з Тобою, з моїм Другом.
Побудь кілька хвилин у тиші. Нічого не роби. Просто будь з Ісусом, з Другом.
Послухай, як Ісус каже тобі: Ти мій друг. Я люблю тебе Ти такий дорогоцінний, що я народився для тебе…
Довірся Ісусу… Скажи йому все, все, що у тебе є на серці…
7 день дев’ятниці – 22.12.2024 р.
Послання Богородиці
«Тому знову вас, дітоньки, закликаю: моліться, моліться, моліться не словами, але серцем.» (25.12.2002).
Розважання
Слова в молитві є важливі і необхідні для нашого духовного розвитку, але молитися словами є недостатньо. Слова повинні бути глибоко пов’язані з серцем. Якщо такого зв’язку немає, то слова є порожні, подібні до «міді бренячої або кимвала звучного» (1 Кор. 13, 1). І Ісус нас про це застерігає: «А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани, гадають бо, що за своєю велимовністю будуть вислухані. Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього» (Мт 6, 7-8).
Тому Бог через пророка Ісаю звертається до народу з критикою, яку використовує і Ісус: «Цей народ устами мене поважає, а серце ж їхнє далеко від мене» (Мт. 15, 8).
У молитві діє правило: слова і серце. Павло зрозумів це: «Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся» (Рим 10, 9). Якщо оцінювати, що має перевагу, то вона б належала серцю. Дж. Буньян зробив висновок: «У молитві краще мати серце без слів, ніж слова без серця». Тому, коли ти молишся, нехай у твоїй молитві одночасно працюють, нехай буду у відповідності, нехай будуть єдині: вуста і серце, слова і серце.
Напередодні смерті Терези від Дитятка Ісуса, коли вона лежала на ліжку, мати Агнеcа, її рідна сестра, увійшла в кімнату і запитала її: «Про що ти думаєш?» Тереза сказала: «Я ні про що не думаю, я не можу, маю сильний біль, тому, молюся.» «А що ти кажеш Ісусу?» Тереза сказала: «Я нічого йому не кажу, я лише люблю його».
***
Чим ближче ми до Бога, тим скупішими стають наші слова. Коли ми використовуємо багато слів, замість того, щоб поклонятися, замість того, щоб вшановувати, замість того, щоб падати на коліна, сповнені благоговіння, ми залишаємося ще далеко від Бога. Чим ближче ми до Бога, тим стає тихіше. І починається мовчання. Тоді зникають запитання; тоді ми є з Богом.
(Діонісій Ареопагіт)
Молитва
Вчися молитися серцем, щоб слова і серце були єдині.
Хрестячись, повільними рухами руки вимовляй слова: «В ім’я Отця… і Сина… і Святого Духа.» Промовляй ці слова не поспішаючи, свідомо, серцем.
Коли молишся молитвою «Отче наш…», вимовляй ці слова повільно і свідомо, серцем.
Промовляй кожне слово з великою довірою і відданістю Небесному Отцеві.
Так само і «Радуйся, Маріє» і «Слава Отцю»….
Вимовляючи слова в молитві, відчуй, як вони виходять із твого серця.
Відчуй, як молишся не просто устами, як не просто говориш слова, а як у цьому бере участь і твоє серце.
Повторюючи у своєму серці слова «Ісусе, я довіряю Тобі», відчуй, як твоє серце віддається Ісусу.
Так само ім’я Ісус… Повторюй ім’я Ісус з великою відданістю, довірою та вдячністю у своєму серці.
8 день дев’ятниці – 23.12.2024 р.
Послання Богородиці
«Сьогодні вас закликаю зупинитися перед яслами й роздумувати про Ісуса, Котрого вам і сьогодні даю, щоб благословив вас та допоміг збагнути, що без Нього у вас немає майбутнього». (25 грудня 2008 р.)
Розважання
Є багато деталей, які члени сім’ї можуть помітити, вміст, над яким вони можуть розважити, і послання, які вони можуть прочитати, коли зупиняються перед яслами. Центральне місце у яслах займає стаєнка, де перебуває сім’я Йосифа, Марії та новонародженого Ісуса. Розважаючи над ними, члени сім’ї помітять їх простоту. Зустрінуться з сім’єю, дитина якої народилася в звичайній стайні. Якщо Бог народився в такому, на сьогоднішні терміни, «непридатному» просторі, то це сигнал про те, що для сім’ї головне вкладати не в оздоблення кімнат, а в стосунки між її членами. Не так важливо, які меблі є в домі, важливо, щоб всі члени прагнули до тепла і розуміння, щоб в сім’ї були добрі слова, прощення і милосердя, сміх і радість.
Дітям важливо наблизитися до ясел, бо так вони наблизяться до духу Різдва, до Бога, який став маленькою дитиною. Ясла у церкві спонукатимуть їх почати робити ясла у власному домі. Якщо вони вирушать на пошуки моху та інших предметів, вони відкриють і пізнають природу, а потім полюблять її. І найголовніше, в них народиться цікавість, вони будуть задавати питання і таким чином пізнаватимуть Ісуса. Вони будуть любити Бога, який народився і став нашим братом.
Також важливо, щоб і дорослі приходили до ясел. Для цього є кілька причин: Через різні турботи та проблеми батьки стають надто серйозними, без радості та розслаблення, а часом і жорсткими по відношенню до своїх дітей. Прихід перед ясла міг допомогти їм пом’якшити серця, стати лагіднішими. Зустріч із яслами, а особливо, якщо вони власноруч змайструють їх вдома, поверне їх у дитинство. Це допоможе їм знову стати дитиною. Народити в них дитину. Коли є можливість народити в людині дитину, як не на Різдво? І якщо вона тоді пропустить можливість, коли вона зможе отримати іншу?
Чим старшою є людина, тим є більша небезпека, що деякі «дрібні» речі стають їй нецікавими і вона не помічає їхньої краси. Вертеп у церкві міг би допомогти батькам (знову) відкрити радість краси маленьких речей. А особливо зрадіє їхня душа, якщо вони разом із дітьми зроблять вертеп у родинній оселі. І тут є чудова нагода для них поговорити з дітьми про Ісуса, віру, помолитися, почитати разом Євангеліє від Луки про народження Ісуса…
Молитва
Розглянь ясла… Подивися на Ісуса, Марію та Йосипа…
Почни з ними говорити…
Візьми і прочитай текст з Євангелія від Луки про народження Ісуса…
Молися: Ісусе, Ти вже народився, але я хочу, щоб Ти народився в моєму серці, у моїй сім’ї, у моєму оточенні, у моїй школі…
Прошу Тебе, дозволь, щоб Твоя любов народилася в мені…
9 день дев’ятниці – 24.12.2024 р.
Послання Богородиці
«Сьогодні я запрошую вас зробити щось справжнє для Ісуса Христа. Я хочу, щоб кожна сім’я парафії принесла на знак віддання Ісусу по одній квітці до дня радості. Я хочу, щоб кожен член сім’ї мав квітку біля ясел, щоб Ісус міг прийти і побачити ваше віддання Йому!» (20 грудня 1984 р.)
Розважання
Як вихователька, Богородиця знає, наскільки важливо в духовному житті та зростанні, щоб віруючі були не пасивними, а активними, не лише приймали, але й віддавали. Найкращий спосіб навчитися отримувати – це віддавати. Якщо вони самі щось зроблять, сенс Різдва стане зрозумілішим для членів. Не повинні відразу все розуміти, особливо діти, але власна причетність непомітно зачепить душу. Тому Богородиця запрошує членів сім’ї зробити щось справжнє для Ісуса Христа.
Зробити щось реальне для Ісуса, принісши квітку до Його Різдва, веде членів сім’ї до самої таємниці Різдва. Богородиця хоче навчити їх почати робити те, що Бог в Ісусі Христі зробив для них – почати давати. Бог дає. І то себе. Найбільш яскраво це видно в Ісусі Христі. Любов — це віддавати себе на благо іншого. Ти вчишся любити, віддаючи.
Богородиця обирає квітку, тому що у вихованні важливо починати з маленьких кроків. Крім того, квітка – це щось конкретне, матеріальне, видиме. Але це не є кінцевою метою того, що хоче сказати Богородиця. Вона спрямовує на встановлення стосунків з Ісусом. Вона хоче, щоб зовнішній акт – принесення квітки і покладання її в ясла – переріс у духовний акт. Це зовнішнє дарування квітки може бути стимулом для членів сім’ї почати віддаватись і довіряти себе Ісусу, щоб вони з Ісусом стали друзями.
Крім того, квітка – це картина життя. Ми теж маємо бути як квітка – цвісти, а не в’янути. Наші стосунки в родині мають бути як квітка, щоб між нами все цвіло, пахло, щоб була радість, єднання, дружба, добре слово, турбота один про одного, допомога…
Мені здається, що, закликаючи родини йти до ясел, Богородиця робить те, що казали ангели пастухам, а пастухи казали один одному: «І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: «Ходім лишень до Вифлеєму та подивімося на ту подію, що Господь об’явив нам» (Лк. 2, 15).
Молитва
Коли ти принесеш і покладеш квітку перед Ісусом у ясла, скажи Йому:
Дорогий Ісусе, я дарую Тобі цю квітку.
Ти віддав за мене всього себе, своє життя.
Навчи мене дарувати подарунки іншим.
Продовжуй розмовляти з Ісусом…
