«Не бійтесь!… Я прийшла з Небес!… Моліться щоденно Розарій, щоб віднайти мир на землі…» 13 травня 1917 року троє дітей-пастушків у Фатімі вперше побачили Божу Матір, що сходила з неба, аби надихнути їх на молитви й жертви заради спасіння світу. Того ж самого дня у Римі в Сікстинській капелі Бенедикт ХV здійснював обряд рукопокладення в єпископи прелата Евдженіо Пачеллі, майбутнього Папи Пія ХІІ.
Пій ХІІ жив у глибокому духовному зв’язку з Дівою Марією — у дитинстві він належав до Конгрегації Вознесіння Діви Марії, а свою першу Месу служив перед образом Матері Божої „Salus Populi Romani” в церкві Santa Maria Maggiore. Під час свого понтифікату Пій ХІІ усією душею прийняв об’явлення у Фатімі, часто розмовляв із Лусією, першим дізнався про третю Таємницю Фатіми. Його часто називали «Папою Марії» або «Фатімським Папою».
Відповідаючи на прохання Діви Марії у Фатімі, Папа Пій ХІІ 31 жовтня 1942 року посвятив увесь людський рід Її Непорочному Серцю. Цього дня Папа, з’єднавшись «усім серцем зі своїми синами, щоб ушанувати Пресвяту Діву на знак удячності за здійснене Нею благодіяння», звернувся по радіо до християн усього світу, в якому попросив народ Божий прочитати «молитву посвяти», просячи в Божої Матері не залишати Португалію і весь світ без Її заступництва. Затим Святіший Отець в єдності зі всіма натхненно, услід бажанням Богородиці, «доручив, віддав і посвятив у цей трагічний час людської історії Її Непорочному Серцю не тільки Святу Церкву, яка повсюди страждає і стікає кров’ю, але й цілий світ» і особливо — невіруючих. Понтифік просив зробити це «з надією на те, що любов і заступництво Непорочного Серця Марії пришвидшать перемогу Царства Божого». З надією на те, що весь світ, зазнавши спокою і з’єднавшись із Богом, складе подяку Божій Матері й заспіває разом із Нею Magnificat слави, любові та вдячності Серцю Ісуса, оскільки лише в Ньому можна знайти Істину, Життя і Мир.
У 1950 році Папа Пій ХІІ, спираючись на Святе Писання і Церковну традицію, прийняв догмат про взяття Діви Марії з тілом і душею до Небесної Слави. Пізніше, під час прогулянки Ватиканським садом, Понтифік отримав ласку побачити чудо «танець сонця», такий же, як й у Фатімі. Про це розказав Кардинал Федеріко Тедескіні в одній із проповідей. Папа прийняв це об’явлення як підтвердження прийняття догми. Подібне чудо 13 жовтня 1917 року спостерігали люди у Фатімі — воно дано було їм для укріплення їхньої віри.
Долучімося до молитви Папи Пія ХІІ:
У тяжкий для людства час із вірою ми прибігаємо до Твого Пречистого Серця. Посвячуємо Йому себе зі всією святою Церквою, Містичним Тілом Сина Ісуса, Тілом, що страждає і кровоточить, повсюди терпить стільки бід. Посвячуємо Йому себе в єдності з усім світом. […]
Мати Милосердя, випроси в Господа миру. Випроси ласки, щоб навернути людські серця, щоб посіяти, наблизити, укріпити мир. Царице миру, молися за нас і даруй понівеченій землі мир, якого прагнуть народи: мир істини, мир правди, мир любові Христової. […]
І, як Серцю Сина Твого була посвячена Церква і весь рід людський, аби Син Твій став запорукою і знаменням перемоги та спасіння для всіх, хто покладається на Нього, так віднині Церква і весь рід людський нехай будуть посвячені Тобі, і Твоєму Пречистому Серцю, Тобі, нашій Матері і Цариці Миру. І нехай любов Твоя та Твоє заступництво наблизять пришестя Царства Божого, щоб усі народи, примирені між собою і з Богом, прославивши Тебе по всій земній кулі, єдиним серцем і єдиними вустами проголосили величання Господеві, величання слави, любові і вдячності Серцю Ісуса, у Якому Істина, Дорога і Мир. Амінь».
(Із молитви посвячення світу Непорочному Серцю Марії Папи Пія ХІІ, 31.10.1942)
Джерела:
1) І. Фелічі, Знамення зверху.
2) «Фатіма. Повість про Фатіму, найвеличніше чудо нашого часу», Брюссель, 1991.
3) Журнал “FATIMA-BOTE” (8. Jahrgang Nr. 1 / März – Mai 2007; 9. Jahrgang Nr. 4 / Dezember 2008 – Februar 2009)
