«…Ангел із вогненним мечем у лівій руці, правою рукою вказував на Землю й закричав: «Покайтеся!..» Від його полум’я Землю захищало чудесне сяйво, що виходило з правої руки Богородиці…
У безконечно яскравому світлі Бога, наче у відображенні дзеркала, ми побачили єпископа, одягнутого в біле, ніби Святого Отця… Проходячи через руїни міста, страждаючи від болю й горя, молячись за душі вбитих, які лежали на вулицях, він піднімався на вершину високої гори, де височів великий необтесаний хрест. На колінах біля підніжжя хреста він був убитий групою солдатів, а разом із ним й багато інших вірних. А два Ангели біля хреста збирали кров мучеників у кришталеву чашу й окроплювали нею душі на шляху до Бога…» Приблизно так звучить зміст третьої фатімської таємниці.
13 липня, рівно століття назад, Мати Божа відкрила дітям із Фатіми цю таємницю. 1957 року вона була передана до Ватикану і довго не розголошувалася.
13 травня 1981 року, точно в день роковин фатімських об’явлень, о 17:15, коли понад 40 тисяч вірних зібралося на площі Святого Петра й Папа Іван-Павло ІІ повільно проїжджав на папомобілі серед народу, пролунали чотири вистріли й Папа опустився на лавку авто. На його життя було здійснено замах. Натовп і поліція відразу затримали 23-літнього Алі Агджу. Понад 5 годин троє хірургів боролися за життя Святішого Отця, і він чудом вижив. Пізніше, коли Понтифік навідав злочинця в тюрмі й простив йому, Алі не міг повірити, як Папа залишився живим. «Одна рука натиснула на курок, друга захистила мене від вистрілу», – Понтифік був повністю впевнений у своєму захисті того дня Пресвятою Дівою з Фатіми.
Простий герб у голубому кольорі, де зображений тільки Хрест і буква М. Ці знаки нового Папи, обраного 16 жовтня 1978 року, означали початок нової дороги в історії Церкви – в надії та довірі Пресвятій Діві Марії, Матері Божій і Матері Церкви. «У цей тривожний і важкий час ми повинні зі синівською відданістю звернутися думками до Пресвятої Діви Марії, як до нашої Матері в Тайні Христовій, і повторити ці слова: «Totus Tuus (Усеціло твій)» – цей заклик, проголошений Святішим Отцем наступного дня після його обрання під час Urbi et Orbi, він нестиме по всьому світі під час усіх подорожей і паломництв, посвячуючи країни та народи Серцю Пресвятої Богородиці. Понтифік не пропустить жодної можливості, щоб навчати вірних слідуванню за Христом за прикладом Марії, щоб указувати на необхідність марійського характеру благочестя в сучасній Церкві. Кожне своє послання, усі енцикліки закінчує він роздумами про Марію.
Разом із тим його місія була глибоко пов’язана з таємницею Фатімської Діви. У річницю замаху він говорив: «Дуже важливо сказати вам із довірою: здавна прибуття до Фатіми було моїм наміром… Але коли рік назад на площі Святого Петра відбувся замах, коли до мене повернулася свідомість, думки мої відразу полинули до цього святилища, аби подякувати Серцю Матері Божої…»
Наступні слова Понтифік проголосив на одній із генеральних аудієнцій: «Я знову став боржником Пресвятої Діви Марії, а також усіх Святих Покровителів… У всьому, що трапилося саме цього дня, я відчував ту незвичайну турботу й материнську опіку, які виявилися сильнішими, аніж смертоносна куля…»
2000 року Папа Іван-Павло ІІ
Рівно століття назад Мати Божа, явившись дітям 19 серпня, просила їх: «Моліться, багато моліться й приносьте жертви за грішників, бо багато душ потрапляє до пекла, оскільки ніхто за них не молиться й не приносить жертви».
В одному із висловлювань з приводу фатімської таємниці Папа Іван-Павло ІІ сказав: «Чи хочете ви, аби я довірив вам «Таємницю»? Це ясно й уже таємницею не є: Багато моліться, щодня читайте частину Розарію!»
«Розарій – це моя найулюбленіша молитва! Вона така прекрасна! Така прекрасна у своїй простоті й глибині. У ній ми повторюємо великі слова, які Діва Марія почула від Архангела і Єлизавети. Тільки через ці прості слова «Радуйся, Маріє» душа починає осягати таємниці життя Ісуса Христа. Із глибини мого серця я запрошую вас до молитви Розарію».
Джерела: – Документи II Ватиканського Собору; – www.vatican.va.
