Дорогі брати і сестри! Дорогі парафіяни, дорогі паломники з усього світу. Сердечно вас вітаю! Слава Ісусу і Марії! Дорогі друзі Цариці Миру! Дорогі діти Богородиці!
Богородиця – наша Матір, Вона запрошує нас, щоб ми були відображенням Божої любові. Про це говорить Богородиця, щоб нагадати нам те, що вже сказано. Те, що Бог говорить нам і сьогодні, Він є любов. Божа любов подібна до сонця, яке завжди світить. Господь хоче, щоб ми прийняли Його любов, поширювали любов, щоб вона відбивалася в нашому житті.
Спочатку необхідно пізнати Божу любов – це перший крок, тому ми приходимо до Євхаристії. Богородиця закликає нас: «Приходьте на Св. Месу, поклоняйтеся Моєму Синові в Пресвятих Дарах, ідіть на сповідь, сповідайтеся – це зустріч з Милосердним Богом, моліться під хрестом, дивіться на хрест, дивіться на розп’ятого Ісуса, читайте Слово Боже…» – усе це способи, як потрібно пізнавати Божу любов.
Божа любов подібна до сонця, вона завжди світить. Земля крутиться. Змінюється день на ніч. Коли відвернеться від сонця – тоді ніч, коли повертається до сонця – тоді є світло, день. Так само й із нами. Людина може закритися перед Божою любов’ю, її серце може бути закрите для Божої любові. Але Бог любить тебе. Сонце завжди світить, але ми можемо зачинити вікна, поставити жалюзі. Жалюзі на вікнах закривають світло, сонце. Так і серце може закритися для Божої любові. Бог любить нас, незважаючи на наші слабкості, на наші гріхи, – завжди нас любить. Його любов вільна, вона не залежить від нашої поведінки. Господь завжди в нас бачить Своє дитя, Своє улюблене дитя. Ти – люблений Божий син. Ти – люблена Божа дочка. Це говорить тобі Бог, Ісус. Його любов безумовна.
Наша людська любов часто озлоблена, ми ставимо умови: якщо ти відповідаєш на мої принципи, вимоги – тоді я буду любити тебе, поважати, буду дружити з тобою й т. д. А якщо не поважаєш цього, не відповідаєш на мої правила – я не люблю, відкидаю тебе. Важливо пізнавати Божу любов. Відкривати серце для Божої любові. І дозволяти, щоб ця любов оселилася в нас. Це – постійний, невпинний процес.
Ісус закликає нас: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6:36). Це є метою нашого духовного зростання. Хотіти осягати таку любов. «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» – це можливо реалізувати, мої дорогі друзі! Якби це було неможливо, Ісус не хотів би цього від нас. Незважаючи на наші слабкості, падіння, будемо прагнути цього, бажати й молитися в цьому намірі. Про дар любові: Ісусе, дай мені Твою любов. «Щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас... » (Йо 13:34), – сказав Ісус. Ісусе, дай мені пізнати Твою любов, щоб я зростав у Твоїй любові.
Так само добре повторювати слова й носити їх у собі: «Ісусе, лагідний і смиренний серцем, сотвори серця наші подібними до Серця Твого». Зараз ми, дорогі друзі, підходимо до ключового моменту. Це означає, що все залежить від серця. Якщо в серці вільна любов, любов Милосердного Отця – тоді ми приймаємо блудного сина, незважаючи на його слабкості, труднощі. Ми приймаємо його, бо любов у нас перевершує всі його слабкості, гріхи. Якщо така любов є в нашому серці – ми бачимо позитивне, красиве в цій людині. І це для нас достатня причина, щоб ми зважилися прийняти таку людину, розмовляти з нею і пробачити їй. Якщо серце закрите, як у старшого сина, тоді ми не бачимо нічого хорошого. У серці старшого сина тісно, вузько, немає любові, і він не може зробити кроку, увійти в будинок і обійняти брата, який повернувся. Так, він згрішив, але повернувся. «Брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся» (Лк. 15:32), – говорить Ісус. Це причина для радості, для свята, для частування, для бенкету. Я приймаю цього сина, обіймаю й влаштую для нього бенкет. Ось це важливо.
Це ми проживаємо в таїнстві Євхаристії. Ісус дає Себе – тобі. Живить тебе. Тебе – слабкого, грішного … Каже тобі: «Прийди … хочу їсти з тобою. Дивись – Я люблю тебе всупереч твоїм слабкостям, гріхам…» Важливо, щоб ми вчилися від Ісуса. Він сказав: «Навчіться від Мене» (Мт. 11:29); «Приклад дав Я вам, щоб і ви так робили, як оце Я вам учинив» (Йо. 13:15).
Це ключовий момент. Ми приймаємо Ісуса в Євхаристії. А чи живемо ми від Ісуса? Чи живу я за Його прикладом від Його любові? Або ж я виходжу з Церкви – і все забуто? І роблю по-старому? Я прийняв Ісуса, але тільки зовні, тільки фізично, а не дозволив Йому увійти глибше в моє серце, у все моє єство.
Дорогі друзі, дорогі брати й сестри, дорогі діти Матері Божої! Молімося про дар любові, щоб ми могли наблизитися до любові Ісуса, Божої любові та стати віддзеркаленням Божої любові у світі, де ми живемо!
О. Марінко Шакота, настоятель парафії Св. Якова в Меджуґор’ї
