Минулого місяця Богородиця закликала нас бути свідками надії. «Дітоньки, не дозвольте згасити вашої віри й надії на краще майбутнє». У цьому посланні Діва Марія вказує нам на необхідність зміцнення віри. Віра, надія і любов – ось три чесноти, на яких ґрунтується наше духовне життя. Немає такого часу, коли ми можемо сказати, що достатньо віримо, достатньо любимо Бога, а наша надія настільки міцна, що ніщо не може її похитнути. Нам завжди є куди рости в цих чеснотах.

Усі ці роки Діва Марія багато разів говорила нам про сильні засоби, які живлять та укріпляють нашу віру в Бога. Це молитва, піст, самозречення й діла милосердя – перевірені християнські засоби.

Перед початком Великого посту Богородиця хоче нас пробудити й заохотити, щоб ми серйозно сприйняли ці засоби в укріпленні нашої віри, надії та любові. Під час посту ми обмежуємо себе в їжі, відмовляємося й від дечого іншого, помираємо в собі й сіємо насіння, яке принесе нові плоди. Це період навернення, оновлення, переосмислення пройденого шляху й пошуку сил для подальшого шляху.

Богородиця попереджала нас, що ми ще не досягли своєї мети, ми тільки на шляху. Ми ще не достатньо зросли у вірі й доброчесному житті: поки що на самому його початку. Святий Франциск наприкінці життя говорив братам: «Брати мої, ми ще нічого не зробили, почнемо ж спочатку».

Наше життя – це безперервне починання, подібно до того, як знову й знову  розпочинаємо кожен день – і так йдемо до кінцевої мети. І для нас було б добре все своє життя уважно слухати й робити те, що говорить Богородиця. Тільки так ми не втратимо, але отримаємо все, що Бог хоче нам дати.

Її заклик – це голос з Неба. Це голос Матері, Яка кличе нас виправляти свої помилки та занедбання, які, можливо, запанували над нами. Ідеться не тільки про обмеження в їжі. Ми покликані внести у своє життя нову міру дисципліни та самозречення.

Думаю, кожному з нас доводилося прибирати на столі, у квартирі, у будинку, коли там був жахливий безлад. Це найчастіше неприємне для нас завдання – прибирати, наводити лад, розставляти речі на місце. Ми нерадо це робимо. Ми радше це відкладемо. Але коли ми впоралися з цим, коли прибрали, то відчуваємо задоволення. Ця діяльність нас звільняє й розслабляє. Але якщо зможемо відректися від якоїсь речі, до якої прив’язані, через те що вона є потрібніша іншому – це  теж може дати відчуття полегшення, розвантаження.

Піст є засобом, який відкриває нам, як мало потрібно людині для щастя, для життя. Ми ж зазвичай накопичуємо речі, їжу, а потім бачимо, що вони не можуть дати нам того, чого прагнемо, що нам потрібно.

Однак ми повинні навести лад не лише серед своїх речей або в кімнаті, у шафі або будинку. Набагато важливіше навести лад у своїй душі. Можливо, у ній накопичилося занадто багато гніву, неприйняття, недбалості. Може, її обтяжує провина або гріх, який ми носимо з собою. Але ж можна звільнитися від цієї ноші. Потрібно лише зважитися прийти до Того, Хто нас кличе: «Прийдіть до Мене, усі обтяжені …»

Для початку важливо встати перед дзеркалом, подивитися на себе й у середину себе. Визнати: це я, з усіма своїми дарами й обмеженнями, тягарями й слабкостями. Визнати свій стан – і побачити, у чому моє життя потребує впорядкування. Де в мені непорядок, який я повинен усунути. Мої стосунки з людьми, мій розпорядок дня, мої зобов’язання й обов’язки, моє ставлення до їжі або грошей. Дати лад моїй душі та моїм стосункам із Богом.

Не потрібно лякатися, побачивши, скільки всього потрібно змінити й очистити. Важливо почати. Досить і невеликого кроку, невеликої зміни. Ми не маємо права впадати у відчай, тому що Бог може зробити неможливе, якщо ми зробимо те, що в наших силах.

Молитва: Діво Маріє, Царице миру, Ти невпинно кличеш Своїх дітей, Ти маєш стільки терпеливості з нами. Заступайся за нас, молися за нас, навіть коли ми не чуємо й не приймаємо всерйоз Твоїх закликів. Ти повна благодаті, блаженна, бо повірила – здійсниться все, що було сказано Тобі від Господа, випроси нам міцну віру. Благаємо Тебе, Мамо, допоможи нам з усією серйозністю сприйняти ті засоби, на які Ти вказуєш нам усі ці роки, допоможи ввести їх у своє життя й пізнати істину, до якої Ти нас ведеш. Нехай дарує нам Господь за Твоїм заступництвом, Мамо Маріє, благодать твердої волі та рішучості в нашому щоденному виборі на користь того, що є вічним і Божим. Хай звільнить Господь наші серця від ненависті, неприйняття життя, себе та інших, щоб у нас пробудилось прагнення Неба і Бога, Який один може наповнити їх сенсом та миром. Амінь.