Із юдейської і християнської практик
Практика дводенного посту в історії Церкви сягає корінням в практику юдаїзму. Відстеживши шлях посту в історії, можна говорити про те, що юдейська практика дводенного посту знайшла своє місце вже в досвіді ранньої Церкви. Однак якщо юдеї постили щопонеділка й щочетверга, у практиці Церкви такими днями стали середа й п’ятниця. Для такої заміни днів були вагомі причини: п’ятниця – день смерті Христа на хресті, а середа – день надолуження через піст і молитву за всі образи й гріхи, оскільки, згідно з одним із передань, саме ввечері у середу ВеликоготижняЮда пішов до фарисеїв і домовився з ними про те, коли, за яку винагороду, де і як видасть їм Ісуса.
Назви днів тижня в Ірландії пов’язані з постом
Практика посту зайняла цікаве місце в Ірландії, де Церква первинно була дужесильна.Багато місіонерів Західної Європи походили саме з Ірландії (св. Боніфатій, св. Галус та ін.). Дводенний піст залишив свій слід в ірландських назвах днів тижня: середа –Ceadoin– означає перший піст, четвер –Daordaoin– день між постами, а п’ятниця –Aoine– власне піст.
Аби зрозуміти важливість цього свідчення про існування дводенного посту, згадаймо тільки, що в слов’янських мовах дні тижня позначаються просто за рахунком. Понеділок–це день після «неділі» (так у слов’янських мовах іменується перший день тижня), середа–середина тижня, теж стосується четверга й п’ятниці. У латині, у всіх романських, а також германських мовах назви днів походять від греко-римської або іншої міфології:martes–martedi–mardi– це день Бога війни,venerdi–vendredi– день Венери,Donnerstag– день бога грому і т.д.