Послання Богородиці, Цариці миру, 25 серпня 2023 року через візіонерку Марію Лунетті
«Дорогі діти! У цей благодатний час закликаю вас до молитви серцем. Нехай ваші серця, дітоньки, будуть піднесеними в молитві до неба, аби ваше серце відчуло Бога любові, Який вас лікує і любить безмежною любов’ю. Я з вами тому, щоб вести вас дорогою навернення серця. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик».

Послання Богородиці цього місяця здається нам знайомим, складається враження, ніби ми чули його багато разів. Об’явлення Богородиці – це благодать і дар Небесного Отця. Її присутність робить цей час, у якому перебуваємо, благодатним. Благодать – це Божа прихильність, близькість і Божий дотик, через який ми живемо. Бог хоче й бажає торкнутися кожного серця.

У духовності об’явлень і послань Богородиці в центрі знаходиться серце. Постає питання: як дійти до серця, як молитися серцем? Багато людей запитують: яка молитва найкраща? Молитва – це не чарівна формула, яку ми вчимо напам’ять. Найкраща молитва – це щира молитва. Ми не йдемо до когось, щоб запитати, що мені сказати й за якою формулою говорити з батьком, матір’ю чи другом. З близькими людьми й тими, кому довіряємо, говоримо відкрито, чесно й без завчених формул. Так має бути і в розмові з Богом. Найкраща молитва – та, яка виходить із стану нашої душі, молитва без масок та без приховування перед Богом. У нашого Бога є серце. Це серце було пробито для нас на хресті. І меч болю пронизав душу й серце нашої Небесної Матері.

І людина має серце. Образ Божий. Може любити, відчувати та страждати, мати співчуття і милосердя. Бог бачить лише те, що відбувається всередині людини, символом якого є серце. Ми здебільшого живемо на поверхні, на краю нашого єства та серця. Тому серце наше залишається скрите, спить, і ми не знаємо, як спуститися в ті глибини й знайти багатство, що в них таїться. Ми знехтували цим внутрішнім виміром нашого життя. А те, на що ми не звертаємо уваги, починає слабшати й утрачати свою здатність.

Ісус часто говорить Своїм слухачам, що їхні серця закриті, жорсткі й склеротичні. Молитися серцем означає знайти дорогу серця, тобто встановити зв’язок із Божим серцем, щоб наше серце билося в ритмі Божого серця і Божої любові.

У молитві не важливо, як говорить св. Терезія Авільська, багато думати, але багато любити. Коли в нашому серці прокидається любов до чогось або когось, тоді ми готові нести жертви й усі труднощі. Якщо в серці немає любові, то не маємо сил зробити чогось доброго.

Буває, що ми не вміємо відкрити свого серця. Є безліч причин, які закрили наше серце. Воно може закритися через несправедливість, зраду чи страждання.

Ми часто відчуваємо, що нам потрібні труднощі та спокуси, щоб почати молитися. Очевидно, щось має спочатку зламати нас і забрати в нас усе, що, як ми думали, дає нам життя, щоб наше серце пом’якшилося і вирішило молитися.

Прислухаймося до заклику нашої Небесної Матері. Ісус кличе нас через Свою Матір Марію і стукає у двері нашого серця, щоб ми могли відкритися Йому та щоб Він міг прийти до нас і творити Свої чудеса в нашому житті.

Молитва

Діво Маріє, Твоя близькість та присутність є для нас благодаттю і даром неба сьогодні. Твої слова та заклики хочуть торкнутися кожного серця. Просимо Тебе, Діво Маріє, заступайся за нас у Твого Сина Ісуса. Особливо просимо Тебе за кожне серце, яке закрилося через страждання, біди та життєві болі. Кожне страждаюче й зранене серце ми вкладаємо у Твоє материнське серце. Нехай усі, хто поруч із тобою, відчують правдивість Твоїх слів: «Дорогі діти! Якби ви знали, як сильно Я вас люблю, то плакали б від радості». Нехай кожне серце відчує Твою материнську любов, яка зцілює, підносить і дає нове життя. Амінь.